Плагіат у науці. Верховний Суд розставив крапки над "і"

Позивачка подала позов до суду проти Ужгородського національного університету та викладача цього університету.

Причиною позову стало те, що позивачка є автором автореферату кандидатської дисертації на тему "Корпоративна відповідальність в парадигмі глобального управління", який був опублікований у 2013 році в Київському економічному університеті.

Позивачка виявила, що на сайті Ужгородського університету був розміщений навчально-методичний комплекс для студентів, автором якого вказаний викладач цього ж університету.

Порівнявши текст свого автореферату з текстом навчального комплексу, позивачка побачила, що викладач використав частину її автореферату, але не вказав, що це цитата, і не назвав імені автора та джерела цитування.

Рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Верховний Суд (постанова від 17 січня 2024 р. у справі № 308/7570/18-ц) частково задовольнив касаційну скаргу.

Основні положення позицій Верховного Суду:

1. Суди попередніх інстанцій помилково вважали, що відтворення частини автореферату позивачки у навчально-методичному комплексі ОСОБА_2 можливе без згоди автора, оскільки це є вільним відтворенням твору для навчання. Проте, умовою правомірності цитування є зазначення імені автора твору та джерела запозичення.
   

2. Використання цитат з твору без посилання на джерело, тобто без зазначення імені автора та джерела, вважається плагіатом. Встановивши факт плагіату, суд касаційної інстанції стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення немайнових та майнових авторських прав.
   

3. Позовні вимоги до університету про зобов'язання вилучити з обігу та знищити всі примірники навчально-методичного комплексу, стягнення компенсації направлені на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суди не з'ясували, чи були фактично вилучені та знищені примірники та чи є причинно-наслідковий зв'язок між діями університету та порушенням прав позивачки.
   

4. Вимоги про зобов'язання розмістити вибачення та припинити порушення авторських прав не є належним способом захисту прав, оскільки не присікають порушення та не відновлюють права. У задоволенні цих вимог відмовлено.

Аналізуючи дане рішення, визначив два ключові аспекти на які звернув увагу Верховний Суд:

1. Про плагіат .

2. Про цитування

ПЛАГІАТ

1. Плагіат є порушенням авторського права і дає підстави для судового захисту прав автора.

Приклад з рішення: "Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є, зокрема, плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору".

1. Плагіат - це використання цитат з твору (частини твору) без посилання на відповідне джерело, тобто без зазначення імені автора твору та джерела запозичення.

Приклад з рішення: "Суди не звернули увагу, що плагіатом вважається, зокрема, використання цитат з іншого твору (частини твору) без посилання на відповідне джерело, тобто без дотримання такої умови правомірності цитування як зазначення імені автора твору та джерела".

1. Використання частини чужого твору без належного посилання на автора та джерело є плагіатом і порушенням авторських прав, незалежно від мети такого використання (навіть якщо це робиться для навчання).

Приклад з рішення: "Суди не врахували, що умовою для правомірності цитування є зазначення імені автора твору та джерела, з якого та чи інша цитата запозичується, що має вказати на походження процитованого твору, який використовується без дозволу автора".

1. У разі встановлення факту плагіату суд може стягнути з порушника на користь автора компенсацію за порушення немайнових та майнових авторських прав.

Приклад з рішення: "З урахуванням того, що суди встановили факт плагіату (використання частини автореферату позивачки відбулося без зазначення її імені та джерела), касаційний суд вважає, що вимога про стягнення компенсації підлягає задоволенню".

1. Для доведення факту плагіату достатньо встановити, що особа вчинила дії, які кваліфікуються як порушення авторського права, зокрема використала частину чужого твору без належного посилання.

Приклад з рішення: "Для задоволення вимоги про стягнення компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які кваліфікуються як порушення авторського права".

ЦИТУВАННЯ

1. Цитування є вільним використанням твору із обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення. По своїй суті цитування є найбільш значущим обмеженням авторського права та служить фундаментом для інших обмежень авторських прав.

Приклад з рішення: "Цитування є вільним використанням твору із зазначенням імені автора і джерела запозичення. По своїй суті цитування є найбільш значущим обмеженням авторського права. Воно служить свого роду фундаментом для інших обмежень авторських прав".

2. Умовою правомірності цитування є зазначення імені автора твору та джерела, з якого цитата запозичується, що має вказати на походження процитованого твору, який використовується без дозволу автора.

Приклад з рішення: "Касаційний суд підкреслює, що умовою для правомірності цитування є зазначення імені автора твору та джерела, з якого та чи інша цитата запозичується, що має вказати на походження процитованого твору, який використовується без дозволу автора".

3. Протилежністю правомірному цитуванню є плагіат. Плагіатом вважається, зокрема, використання цитат з твору (частини твору) без посилання на відповідне джерело, тобто без дотримання умови правомірності цитування - зазначення імені автора твору та джерела.

Приклад з рішення: "Протилежністю використанню твору як позитивної дії є плагіат. Плагіатом вважається, зокрема, використання цитат з іншого твору (частини твору) без посилання на відповідне джерело, тобто без дотримання такої умови правомірності цитування як зазначення імені автора твору та джерела".

4. Використання цитат з твору без посилання на джерело, тобто без зазначення імені автора та джерела, є порушенням авторських прав, навіть якщо твір використовується в навчальних цілях.

Приклад з рішення: "Суди не врахували, що умовою для правомірності цитування є зазначення імені автора твору та джерела, з якого та чи інша цитата запозичується, що має вказати на походження процитованого твору, який використовується без дозволу автора".

Відповідно до розгляду справи Верховним Судом, можна зробити такі висновки:

1. Використання частини твору без зазначення імені автора та джерела запозичення є порушенням авторських прав та вважається плагіатом, навіть якщо таке використання здійснюється з метою навчання. Умовою правомірності цитування є обов'язкове зазначення імені автора твору та джерела запозичення.

2. У разі встановлення факту плагіату, суд може стягнути з порушника на користь автора компенсацію за порушення немайнових та майнових авторських прав у мінімальному розмірі, визначеному законом.

Приклад з рішення: "Встановивши факт плагіату, касаційний суд вважає, що вимога про стягнення компенсації підлягає задоволенню. ... Як наслідок судові рішення в цій частині належить скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення майнових прав в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що складає 32 000 грн та за порушення немайнових прав в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що складає 32 000 грн."

3. Для задоволення позовних вимог про зобов'язання вилучити з обігу та знищити примірники твору, в якому допущено порушення авторських прав, та стягнення компенсації з установи, в якій працює порушник, необхідно встановити, чи були фактично вилучені та знищені такі примірники, а також чи наявний причинно-наслідковий зв'язок між діями установи та порушенням прав автора.

4. Вимоги про зобов'язання розмістити вибачення та припинити порушення авторських прав не є ефективним способом захисту прав, оскільки не присікають порушення та не відновлюють права автора. Суд може відмовити у задоволенні таких вимог.

Приклад з рішення: "Позивачка, зокрема, просила зобовязати ДВНЗ «УжНУ» розмістити на його офіційному сайті вибачення та зобовязати ОСОБА_2 припинити порушення авторських прав. Суди не врахували, що вказані вимоги не присікають порушення цивільних прав та/або інтересів й не відновлюють їх. Тому вказані позовні вимоги не є належним способом захисту прав і в їх задоволенні необхідно було відмовити з цієї підстави."